Альфред Нобель. Нобелівська премія в галузі економіки

alnob 

Альфред Нобель народився 21 жовтня 1833 року у Стокгольмі, Швеція, в сім'ї інженерів. Він був хіміком, інженером і винахідником. У 1894 році Нобель придбав металургійний концерн Бофорс, який він зробив найбільшим виробником озброєнь. За своє життя Нобель накопичив значний статок. Більшу частину доходу він отримав від своїх 355 винаходів, серед яких найвідоміший - динаміт.

У 1888 році Альфред Нобель прочитав у французькій газеті власний некролог під назвою «Торговець смертю мертвий», опублікований помилково репортерами. Стаття змусила Нобеля замислитися над тим, як його буде пам'ятати людство. Після цього він вирішив змінити свій заповіт. 10 грудня 1896 Альфред Нобель помер на своїй віллі в Сан-Ремо, Італія, від крововиливу в мозок.

Заповіт Альфреда Нобеля, складений ним 27 листопада 1895, було оголошено в січні 1897 року:

zav 

Заповіт Нобеля

«Все моє рухоме і нерухоме майно має бути обернене моїми повіреними в ліквідні цінності, а зібраний у такий спосіб капітал поміщений у надійний банк. Доходи від вкладень повинні належати фонду, який буде щорічно розподіляти їх у вигляді премій тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству ... Вказані відсотки слід розділити на п'ять рівних частин, які призначаються: одна частина - тому, хто зробить найбільш важливе відкриття або винахід в галузі фізики; інша - тому, хто зробить найбільш важливе відкриття або вдосконалення в галузі хімії, третя - тому, хто зробить найбільш важливе відкриття в галузі фізіології або медицини, четверта - тому, хто створить найбільш видатний літературний твір ідеалістичного спрямування; п'ята - тому, хто вніс найбільш істотний внесок у згуртування націй, знищення рабства або зниження чисельності існуючих армій і сприяння проведенню мирних конгресів ... Моє особливе бажання полягає в тому, щоб при присудженні премій не бралася до уваги національність кандидатів ... »

Цей заповіт спочатку було сприйнято скептично. Лише 26 квітня 1897 воно було затверджене Стортингом Норвегії. Виконавці волі Нобеля, секретар Рагнар Сульман і адвокат Рудольф Лілеквіст, організували Фонд Нобеля, щоб піклуватися про виконання його заповіту та організовувати вручення премій.

Згідно з інструкціями Нобеля, відповідальним за присудження премії світу став Норвезький Нобелівський комітет, члени якого були призначені в квітні 1897 року невдовзі після вступу в силу заповіту. Через деякий час були визначені організації, які вручаєть інші премії. 7 червня Каролінський інститут став відповідальним за вручення премії в області фізіології і медицини; 9 червня шведська академія отримала право вручати премію з літератури; 11 червня шведська королівська академія наук визнана відповідальною за вручення премій з фізики та хімії. 29 червня 1900 був заснований Фонд Нобеля з метою управління фінансами та організації Нобелівських премій. У Фонді Нобеля були досягнуті угоди про базові принципи вручення премій, і в 1900 році тільки що створений статут фонду був прийнятий королем Оскаром II. У 1905 році Шведсько-норвезька унія була розірвана. З цього моменту Норвезький Нобелівський комітет відповідає за присудження Нобелівської премії миру, а шведські організації відповідальні за решту премій.

Основним документом, що регулює правила вручення премії є статут Нобелівського фонду.

Премією можуть бути нагороджені тільки окремі особи, а не установи (крім премій миру). Премія миру може присуджуватися як окремим особам, так і офіційним і громадським організаціям.

Згідно § 4 статуту, одночасно можуть бути заохочені одна або дві роботи, але при цьому загальне число нагороджених не повинне перевищувати трьох. Хоча це правило було введене тільки у 1968 році, воно де-факто завжди дотримувалося. При цьому грошова винагорода ділиться між лауреатами таким чином: премія спочатку ділиться порівну між роботами, а потім порівну між їх авторами. Таким чином, якщо нагороджуються два різних відкриття, одне з яких зробили двоє, то вони отримують по 1/4 грошової частини премії. А якщо нагороджується одне відкриття, яке зробили двоє або троє, всі отримують порівну (по 1/2 або 1/3 премії, відповідно).

Також в § 4 вказано, що премія не може бути присуджена посмертно. Однак, якщо претендент був живий на момент оголошення про присудження йому премії (зазвичай в жовтні), але помер до церемонії вручення (10 грудня поточного року), то премія за ним зберігається. Це правило прийняте в 1974 році і до цього премія двічі присуджувалася посмертно: Еріку Карлфельдту в 1931 році і Дагу Хаммаршельда в 1961 році. Однак, в 2011 році правило було порушено, коли за рішенням Нобелівського комітету Ральф Стейнман був нагороджений Нобелівською премією з фізіології або медицині посмертно, оскільки на момент вручення премії нобелівський комітет вважав його живим.

Згідно § 5 статута, премія взагалі може нікому не присуджуватися, якщо члени відповідного комітету не знайшли гідних робіт серед висунутих на здобуття. У цьому випадку призові кошти зберігаються до наступного року. Якщо ж і в наступному році премія не була вручена, кошти передаються в закритий резерв Нобелівського фонду.
У заповіті Нобеля передбачалося виділення коштів на нагороди представникам тільки п'яти напрямків:

• Фізика (присуджується з 1901, в Швеції);
• Хімія (присуджується з 1901, в Швеції);
• Фізіологія і медицина (присуджується з 1901, в Швеції);
• Література (присуджується з 1901, в Швеції);
• Сприяння встановленню миру у всьому світі (присуджується з 1901, в Норвегії).

Крім того, не в зв'язку з заповітом Нобеля, з 1969 року за ініціативою Шведського банку присуджуються також премії його імені по економіці. Вона присуджується на тих же умовах, що й інші нобелівські премії. Надалі правління Фонду Нобеля вирішило більше не збільшувати кількість номінацій.

Від лауреата вимагається виступ з так званої «Нобелівською меморіальною лекцією», яка публікується потім Нобелівським фондом в особливому томі.

Фонд Нобеля був створений в 1900 році як приватна незалежна неурядова організація, з початковим капіталом 31600000 шведських крон (у нинішніх цінах ця сума еквівалентна приблизно 1650000000 крон), а в перерахунку на нинішній (літо 2012 року) курс долара - близько 250 млн. дол. Премії лауреатам виплачувалися з відсотків від угод з цінними паперами.

Перші премії складали 150 000 крон (7,87 млн крон у цінах 2009 р.). В даний час (2009) капітал фонду дорівнює 3 млрд 112 млн шведських крон (приблизно 450 млн. $ США), а розмір премії становить 10 млн. шведських крон, що приблизно еквівалентно 1400000 $ США.

  • В 1992 році — 1,04 млн $ США
  • В 2000 році — 0,9 млн $ США
  • В 2003 році — 1,34 млн $ США
  • В 2004 році — 1,46 млн $ США
  • В 2005 році — 1,25 млн $ США
  • В 2006 році — 1,45 млн $ США
  • В 2007 році — 1,56 млн $ США
  • В 2008 році — 1,25 млн $ США
  • В 2009 році — 1,45 млн $ США
  • В 2010 році — 1,5 млн $ США
  • В 2011 році — 1,4 млн $ США.

У 2012 році розмір Нобелівської премії зменшився на 20 відс. - До 1,1 млн. доларів. Таке рішення було прийняте у червні 2012 року на нараді ради директорів Нобелівського фонду. На думку керівництва фонду, таке рішення допоможе уникнути скорочення капіталу організації в довгостроковій перспективі. Як йдеться в заяві фонду, управління капіталом «повинно здійснюватися таким чином, щоб премію можна було вручати нескінченно». «Нобелівський фонд несе відповідальність за те, щоб розмір премії міг залишатися на високому рівні тривалий час», - зазначив виконавчий директор фонду Ларс Хайкенстен. В останні роки доходів, що одержуються від використання капіталу, не вистачало навіть на виплату грошової складової премії, відшкодування витрат на церемонію вручення, а також на утримання адміністративного апарату. Для оптимізації витрат у фонді, крім урізання розміру премії, також обіцяють вжити інших заходів економії.

Процедура присудження премії

Вручення премії

Процедурі нагородження передує велика робота, яка ведеться цілий рік численними організаціями по всьому світу. У жовтні лауреати вже остаточно затверджуються і оголошуються. Остаточний відбір лауреатів здійснюють Шведська Королівська академія наук, Шведська академія, Нобелівська асамблея Каролінського інституту і Норвезький нобелівський комітет. Процедура нагородження відбувається щорічно, 10 грудня, у столицях двох країн - Швеції і Норвегії. У Стокгольмі премії в галузі фізики, хімії, фізіології і медицини, літератури і економіки вручаються королем Швеції, а в області захисту миру - головою Норвезького нобелівського комітету - в Осло, в міській ратуші, в присутності короля Норвегії і членів королівської сім'ї. Поряд з грошовою премією, розмір якої змінюється в залежності від доходу, отриманого від Нобелівського Фонду, лауреатам вручається медаль з його зображенням і диплом.

Перший Нобелівський банкет відбувся 10 грудня 1901 одночасно з першим врученням премії. В даний час банкет проводять в Блакитному залі міської ратуші. На банкет запрошується 1300-1400 осіб. Форма одягу - фраки та вечірні сукні. У розробці меню беруть участь кухарі «льохів ратуші» (ресторанчик при ратуші) і кулінари, які отримували звання «Кухар року». У вересні три варіанти меню дегустуються членами Нобелівського комітету, які вирішують, що буде подаватися «до столу Нобеля». Завжди відомий тільки десерт - морозиво, але до вечора 10 грудня ніхто, крім вузького кола присвячених, не знає, якого сорту.

Для Нобелівського банкету використовується сервіз і скатертини зі спеціально розробленим дизайном. На куточку кожної скатертини та серветки витканий портрет Нобеля. Посуд ручної роботи: по краю тарілки проходить смуга з трьох кольорів шведського ампіру - синій, зелений і золото. У такій самій гамі прикрашена ніжка кришталевого фужера. Сервіз для банкетів був замовлений за 1,6 мільйона доларів до 90-річчя Нобелівських премій в 1991 році. Він складається з 6750 келихів, 9450 ножів і виделок, 9550 тарілок і однієї чайної чашки. Остання - для принцеси Ліліани, яка не п'є кави. Чашка зберігається в спеціальній красивій коробці з дерева з монограмою принцеси. Блюдце від чашки було викрадено.

Столи в залі розставляють з математичною точністю, а зал прикрашають 23000 квітів, які надсилаються з Сан-Ремо. Всі рухи офіціантів строго прохронометровані з точністю до секунди. Наприклад, урочисте занесення морозива займає рівно три хвилини з моменту появи першого офіціанта з тацею в дверях до того, як останній з них стане у свого столу. Подача інших страв займає дві хвилини.

Рівно о 19 годині 10 грудня почесні гості на чолі з королем і королевою спускаються по сходах в Блакитний зал, де вже сидять всі запрошені. Шведський король веде під руку нобелівську лауреатку, а якщо такої не виявиться - дружину Нобелівського лауреата з фізики. Першим вимовляється тост за Його Величність, другим - в пам'ять Альфреда Нобеля. Після цього розкривається таємниця меню. Меню надруковано дрібним шрифтом на картах, прикладених до кожного місця, і прикрашене профілем Альфреда Нобеля в золотому тисненні. Під час всієї вечері звучить музика - запрошуються дуже знамениті музиканти, в їх числі були Ростропович і Магнус Ліндгрен (в 2003 році).

Банкет завершується виносом морозива, увінчаного, як короною, шоколадної монограмою-вензелем «N». В 22:15 шведський король дає знак до початку танців в Золотому залі ратуші. В 1:30 гості розходяться.

Абсолютно всі страви з меню, починаючи з 1901 року і далі, можна замовити в ресторані ратуші Стокгольма. Коштує такий обід трохи менше 200 доларів США. Щорічно їх замовляє 20 тисяч відвідувачів, і, традиційно, найбільшою популярністю користується меню останнього нобелівського банкету.

Нобелівський концерт - одна з трьох складових нобелівського тижня нарівні з врученням премій і нобелівським вечерею. Вважається однією головних музичних подій року європейських і головною музичною подією року скандинавських країн. У ньому беруть участь найвидатніші класичні музиканти сучасності. Фактично нобелівських концертів два: один проводиться 8 грудня кожного року в Стокгольмі, другий - в Осло на церемонії вручення Нобелівської премії миру.

Еквіваленти Нобелівської премії

Багато галузей науки залишилися «неохопленими» Нобелівською премією. У зв'язку з популярністю і престижністю Нобелівських премій, найбільш престижні нагороди в інших областях часто неформально називають «Нобелівськими».

Економіка

Неофіційно так називають Премію Банку Швеції в економічних науках пам'яті Альфреда Нобеля. Премія заснована Банком Швеції в 1969 році. На відміну від решти премій, що вручаються на церемонії нагородження нобелівських лауреатів, засоби для даної премії виділяються не зі спадщини Альфреда Нобеля. Тому питання про те, чи вважати цю премію «істинно нобелівської», є дискусійним. Лауреат Нобелівської премії з економіки оголошується 12 жовтня; церемонія вручення всіх премій проходить у Стокгольмі 10 грудня кожного року.

Нобелівська премія з економіки, офіційно Премія Шведського державного банку з економічних наук пам'яті Альфреда Нобеля - премія, заснована Банком Швеції в пам'ять Альфреда Нобеля і вручається за досягнення в економічних науках. Є найпрестижнішою премією в галузі економіки. На відміну від решти премій, що вручаються на церемонії нагородження нобелівських лауреатів, дана премія не є спадщиною Альфреда Нобеля.
Заснована в 1969 році. На кінець 2011 року премією було нагороджено 69 економістів.
Лауреат Нобелівської премії з економіки оголошується 12 жовтня. Церемонія вручення премії проходить в Стокгольмі 10 грудня кожного року в Стокгольмській Ратуші.

Лауреати Нобелівської премії з економіки

Хто може висувати кандидатів

Згідно зі статутом Нобелівського фонду, висувати кандидатів можуть такі особи:

  1. члени Королівської Шведської академії наук;
  2. члени комітету меморіальної премії А. Нобеля в галузі економіки;
  3. лауреати премій пам'яті А. Нобеля в галузі економіки;
  4. постійно працюючі професори відповідних дисциплін університетів і вузів Швеції, Данії, Фінляндії, Ісландії та Норвегії;
  5. завідувачі відповідними кафедрами щонайменше шести університетів або інститутів, обраних Академією наук;
  6. інші вчені, від яких Академія визнає потрібним прийняти пропозиції.
  7. Рішення щодо вибору викладачів і вчених, зазначених у пунктах 5 і 6, повинні прийматися щорічно до кінця вересня.

Процес вибору лауреата

Процес вибору лауреата чергової премії включають наступні етапи:

  1. Нобелівський комітет висилає близько 3000 форм встановленого зразка для заповнення відомим вченим, яких Нобелівський фонд визнав гідними для участі у виборах лауреата премії (вересень року, що передує врученню премії).
  2. Нобелівський комітет обробляє отримані вже заповнені форми (останній термін отримання - 31 січня) і відбирає кандидатів, згаданих хоча б кілька разів (зазвичай 250-350 вчених) (лютий).
  3. Нобелівський комітет пропонує спеціально відібраним експертам оцінити роботи кандидатів на премію (березень - травень).
  4. Нобелівський комітет складає повідомлення Шведській королівській академії наук на підставі отриманих від експертів відгуків. Повідомлення підписується усіма членами комітету (червень - серпень)
  5. Нобелівський комітет подає своє повідомлення в академію; повідомлення обговорюється на 2 засіданнях економічної секції академії (вересень).
  6. Королівська Шведська академія наук вибирає лауреата більшістю голосів; вибір вважається остаточним і не підлягає обговоренню; оголошується лауреат премії (жовтень).
  7. Лауреат отримує премію на урочистій церемонії в Стокгольмі разом з лауреатами з інших наук (10 грудня).

 

Альфред Нобель. Нобелівська премія в галузі економіки