Під тероризмом розуміють здійснення терористичних актів, що зумовлені певними політичними чи соціальними обставинами. Терористи, як правило, націлені на невійськовий персонал або цивільних осіб і є субнаціональними або підпільними групами. Склад терористичних груп, як правило, залежить від оточення, відносин із державою, мотивації та / або цілей.

Історія сучасного тероризму розпочалася з французької революції й з того часу розвивалася. Найбільш поширеними причинами або корінням тероризму є цивілізаційні чи культурні зіткнення, глобалізація, релігія, ізраїльсько-палестинський конфлікт або вторгнення в Афганістан. Більш особистими чи індивідуальними причинами тероризму є розчарування, погіршення стану соціальної групи або індивіда, негативна самобутність, нарцисична лють та / або моральне відчуження.

Існують 5 видів тероризму:

• Спонсорований державою тероризм, який полягає у здійсненні терористичних актів на державу чи уряд з боку держави чи уряду.
• Дисидентський тероризм – це терористичні групи, які повстали проти свого уряду.
• Лівий і правий тероризм, корінням якого є політична ідеологія.
• Релігійний тероризм – це терористичні групи, що мають надзвичайну релігійну мотивацію.
• Кримінальний тероризм – це терористичні акти, що використовуються для сприяння злочинам та отримання злочинної вигоди.

Тероризм має на меті створити терор, відчуття незахищеності та ідею, що лідери більше не можуть захищати тих, кого вони очолюють. Це залишає людей приголомшеними та має емоційний вплив, який продовжує існувати через свої політичні наслідки.

Якщо вплив тероризму триває довго, він стає культурним: люди змінюють свої звички та поведінку, навчаючись, наприклад, не бути пасивними у випадку теракту, і продовжують своє повсякденне життя, зберігаючи думки про можливість того, що може статися теракт. Тероризм змінює розуміння людьми реальності.

Сучасний тероризм швидко стає глобальним явищем, корінням якого є логіка, яка існує як у суспільстві, так і за його межами. Своєю чергою, це впливає на дипломатію, інтелект та війну.

Нарешті, тероризм породжує репресивну, але також й превентивну політику спрямовану на подолання насильства, що має на меті повністю зрозуміти вплив тероризму на суспільство, а також зробити внесок у колективні дебати та формулювання рекомендацій щодо державної політики.

Кабінет Міністрів України приймає рішення про механізми боротьби з тероризмом в Україні та про необхідні сили, засоби та ресурси. Центральні органи виконавчої влади також беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своїх повноважень. Служба безпеки України бореться з тероризмом шляхом проведення слідчих заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності, в тому числі на міжнародному рівні; отримання та збір інформації про іноземні та міжнародні організації; використання заходів технічного пошуку в телекомунікаційних системах та каналах, які можуть бути використані терористами виключно з метою отримання попереджувальної інформації у разі загрози теракту; проведення контртерористичних операцій, координація діяльності цільових груп з питань боротьби з тероризмом через Антитерористичний центр (АТЦ) при Службі безпеки України в межах її повноважень; проведення досудового розслідування у справах, пов'язаних з терористичною діяльністю; забезпечення захисту українських установ за кордоном, їх працівників та членів їх сімей від терористичних загроз у взаємодії зі спецслужбою України.

Службі безпеки України, Національній поліції та Державній прикордонній службі України доручено посилити режим боротьби з тероризмом та контррозвідкою, прикордонний контроль та охорону державного кордону, вжити заходів щодо активізації дій щодо вилучення незареєстрованої зброї з обігу, ефективно протидіяти збройним злочинам, контрабанді зброї, боєприпасів, вибухових речовин та їх незаконному обігу.

Закон України "Про боротьбу з тероризмом"

Указ Президента України "Про Концепцію боротьби з тероризмом в Україні"

Боротьба з тероризмом (офіційний вебсайт СБУ)